Наукова школа романо-германської фразеології та фразеографії представлена працями професорів О. П. Пророченко, В. І. Гаврися, доктора філологічних наук, професора І. Я. Харитонової, кандидата філологічних наук, професора, академіка НАПН України Г. І. Артемчука, доктора філологічних наук, професора М. В. Гамзюка, доктора філологічних наук, професора Л. А. Долгополової, кандидата філологічних наук, доцентом І. В. Корнійко та їхніми учнями, які продовжують опрацювання проблем емотивності фразеологічних одиниць сучасної німецької мови й основних типів компаративних фразеологізмів німецької мови в діахронічному та синхронічному аспектах.
Інша відома наукова школа університету – лінгвостилістики в синхронії та діахронії (з 1994 р. – лінгвостилістки та когнітивної поетики) була започаткована в 1972 р. доктором філологічних наук, професором О. М. Мороховським, який упродовж багатьох років визначав магістральні шляхи її розвитку. З середини 90-х рр. ХХ ст. діяльність цієї школи спрямовується заслуженим працівником освіти України, доктором філологічних наук, професором О. П. Воробйовою. Представники цієї школи зосередили свої зусилля на дослідженні таких наукових напрямів, як діахронічна стилістика англійської мови в жанровому аспекті, обґрунтували теорію словесних поетичних образів американської поезії, розробили її інтегровану когнітивну модель, апробували новий підхід до розгляду текстових концептів у ракурсі семантики художнього твору, встановили механізми виникнення текстових аномалій англомовних художніх текстів постмодерну, розробили теорію раціональної семантики та когнітивної поетики англомовного художнього тексту.
До найбільших досягнень цієї школи треба віднести становлення нового наукового напряму (наукової школи) – структурної поетики та наратології в галузі романських мов (її чільним представником є доктор філологічних наук, професор О. М. Кагановська). Прихильником даної школи була М. М. Бобирєва, теперішніми послідовниками є доктори філологічних наук, професори В. С. Данилич та Л. В. Сидельникова. Ще одним послідовником цієї школи є доктор філологічних наук, професор В. Г. Ніконова.
Наукова школа фонології, комунікативної фонетики, фоностилістики, риторики мовленнєвої комунікації представлена дослідженнями заслуженого працівника освіти України, почесного доктора КНЛУ, професора М. П. Дворжецької. Також до фонологічної школи належить О. Ф. Пилипенко. За час діяльності цієї наукової школи підготовлено двох докторів та 28 кандидатів філологічних наук у галузі експериментально-фонетичних досліджень, які зараз працюють на різних мовних кафедрах кількох факультетів КНЛУ (серед них доктор філологічних наук, професор О. І. Стеріополо та доктор філологічних наук, професор Н. І. Панасенко, кандидат філологічних наук, доцент Е. С. Бондаренко). Спільними зусиллями представників цієї школи опрацьовано інвентар вільного фонемного варіювання в британській та американській вимовній нормі, установлено територіальну варіантність голосних і приголосних сучасної німецької мови та соціофонетичну варіантність голосних французької мови. Обґрунтовано функціонально-рівневий підхід до розгляду системи фонетичних засобів актуалізації змісту в емоційному мовленні, стратифіковано інваріантні моделі та варіанти просодичного оформлення комунікативно-прагматичних типів висловлень у різних фоностилях мовлення та динаміки тексту.
