Мене звати Анастасія Малота (дівоче прізвище – Мітюк), мені 26 років. У 2014 році я закінчила Київський національний лінгвістичний університет зі ступенем магістра (на бакалавраті я також навчалася у КНЛУ).Здобула спеціальність «Перекладач з англійської та іспанської мов».
Що я відчуваю, коли мене запитують про КНЛУ? Правду кажучи, я відчуваю тепло, радість і ностальгію. Устінах КНЛУ пройшло 5 чудових років мого життя. У мене була дружна група, мудрі викладачі, та й сам процес навчання приносив задоволення. Хоча, не буду лукавити, навчатися було нелегко.Викладачі ставили високу планку з усіх предметів. І безсонні ночі, зі словником, були звичною справою.
Але це, безперечно, було того варте КНЛУ дав мені ті знання, уміння і навички, які зробили мене, за оцінками моїх роботодавців і завідгуками моїх учнів, затребуваним фахівцем на ринку праці Європейського Союзу. Після закінчення магістратури КНЛУ я поїхала продовжувати навчання до Польщі. У цій країні я додала до своєї «мовної» скарбнички ще й польську. Під час навчання у Вищій Лінгвістичній Школі (Польща) мене, як найкращу студентку, запросили на стажування до відділу міжнародної співпраці.
Після закінчення навчання і стажування зі мною уклали угоду на постійній основі. Зараз я займаюся співпрацею Вищої Лінгвістичної Школи (http://www.wsl.edu.pl/) з українськими вищими закладами освіти (з-поміж них і рідний КНЛУ), а саме керую програмою паралельного навчання «Подвійний диплом».
Також я викладаю англійську мову у Вищій Школі Хуманітас в Сосновцю(http://www.humanitas.edu.pl/). Читаю лекції з англійської та іспанської мов у престижній мережі шкіл «Мережа мовних шкіл Начинських» (http://naczynscy.pl/). Крім основних місць роботи, мене запрошують перекладати для іноземних гостей на міжнародних конференціях, перемовинах і наукових семінарах.
Підсумовуючи свою історію, можу сміливо стверджувати, що я – self-made woman, яка досягла всього самостійно. Збудувала свою кар’єру в іншій країні іне збираюся зупинятися на досягнутому. А підмурівок моїх досягнень був закладений у стінах рідного КНЛУ, викладачам якого я безмежно вдячна! І завершу свою історію відомим жартом періоду СРСР: «технар завжди заробить на шматок хліба, а випускник університету іноземних мов – на хліб з маслом…»!