2009-2013 – Бакалаврат в КНЛУ, факультет англійської мови, напрямок «українська мова та література, англійська мова»

2013-2015 – Магістратура в Любліні в університеті імені Марії Кюрі-Склодовської, факультет англійської мови, напрямок «Література, урбаністика, просторовий аналіз балетристики та фільмових адаптацій»

2015-2016 – робота в США

2016-2017 – волонтерство/робота у Великобританії

2017 – … – робота в Україні, громадська організація ССХ Україна

Загальна інформація/«бойовий» шлях:

Народився у Львові. Головним мотивом переїзду до Києва та вступу до університету була дівчина. У 2009 поступив на бакалаврську програму Лінгвістичного університету. На першому курсі випадково придбав збірку поезії пана Дабо, що надихнула разом з іншими хлопцями-активістами групи (Віктор Філоненко, Андрій Кондратюк, Сергій Сокирко) видавати «самопальну» газету «Мопед», в якій друкували свою незвичайну творчість (зазвичай верлібри).

Творча діяльність не зупинилася з переїздом до Польщі та вступом до університету Марії Кюрі-Склодовської, вірші до «Мопеду» та деякі інші оповідання короткі ще певний час друкувалися. Після закінчення магістратури в Польщі приїхав зі 100 доларами в кишені до США (а саме до Нью-Йорку), де на початку, щоб інтегруватися та зорієнтуватися працював «де пропонували» (будова, місцева синагога на вихідних), а потім деякий час був асистентом вчителя музики у школі на Манхетені (Lab School for Collaborative studies). Маючи вже більше, ніж початковий капітал в 100 доларів поподорожував по Америці.

Відвідав Алабаму, Мічіган,Північну Кароліну. Втамувати жагу до подорожей Америка не змогла, тому знайшов програму волонтерську в Англії, де давав лекції у 6 школах Шефілду (Йоркшир, Північна Англія) з релігійної едукації, та проводив просвітницьку роботу з молоддю. З часом запросили вчителювати в недільних школах при помісній Англіканській церкві. Так пройшов рік в Англії. В проміжках між «великими порожами» мав ще декілька менших – до Нідерландів, Німеччини та Польщі з метою знайти фінанси на навчання та життя закордоном.

Цікаво те, що під час своїх поневірянь вів щоденник подорожуючого, записуючи цікавинки ментальності, малі дрібниці про народи, деякі їх особливості та секрети, смішні ситуації, які пізніше переклав з англійської (бо щоденник вів цією мовою) та потихеньку публікував на сайті ostanivka.com (запрошую перевірити, автор Сергій Лебедєв). Після цього повернувся в Україну та зайнявся роботою зі студентами в громадській організації ССХ Україна (офіційно зареєстрована мінюстом в 1999 році). Протестант, музикант-аматор, писака-початківець.

Я вдячний лінгвістичному універу, за декілька речей. За найкращих і одних з найбільш передових викладачів з літератури (пані Біляшевич, пан Каустов, майже вся кафедра літератури), мови (зокрема української мови та літератури), історії мови (германістики – нашому ректору) та філософії (пан Поломошнов). Якби не вони навчання було б не настільки захоплюючим. Вже в Польщі я зрозумів ще одну важливу річ – в лінгвістичному просто чудово вчать фонетики, саме гарна вимова (британський варіант) відкривала мені двері в школи та в серця людей, це був свого роду «гачок», ice-breaker під час розмов та інтерв»ю (навідміну від Поляків, в яких з цим труднощі, проте в граматиці вони у топі серед вишів світу), але довелося «трохи» попрацювати над цим «гачком».

Знайте, що всі ці трильйони годин зранку на першому, другому та третьому курсі проведені над запам»ятовуванням скоромовок, текстів чи віршів, перед дзеркалом, вимовляючи кожен звук правильно, так, як на записі не є даремними. Розуміння важливості та крутості результату приходить потім. В лінгвістичному я познайомився з найнезвичайнішими оригіналами та теоретиками літератури – Фуко, Еко, Барт, Лотман… Я досі пам»ятаю «соціосферу» та «культуру карнавалу», топос дороги та маски, пантеони грецьких та північних богів, царя Едіпа, Одноокого отця брехні Одіна з його козлами…

Якщо вас цікавить подробиці звертайтеся – Sergey Lebedev (facebook), sergio.lebedev (instagram). Лінгвістичний з усіма людьми, плюсами та мінусами є частиною моєї історії, історії довшої за життя. Бажаю, щоб так було і у вас.