КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

В рамках реалізації пілотного проєкту «Цей день в історії» (рішення Київського міського голови від 21.08.2023 № 26644, від 17.07.2023 № 22288) Центр досліджень воєнної історії Збройних Сил України підготував інформаційні матеріали щодо найважливіших дат та подій в історії Збройних Сил України та Українського війська у лютому для подальшого розміщення в інформаційних ресурсах.

3 лютого 1921 року розпочалося Ямпільське селянське повстання.

Повстання проти «комуни і комуністів» розпочалося у Бабчинцях 3 лютого 1921 року й охопило села Ямпільського та частини Могилівського повіту на Поділлі. Очолив повстання Федір Лозан, його заступником був Яків Гінець (Лунець). За радянськими донесеннями, повстанців налічувалося близько 17 тисяч. Вони видали низку наказів: про вільний обіг усіх грошей (за винятком радянських), свободу торгівлі, відозви із закликом до повстання проти комуни, сформували адміністрацію.

7 лютого в наступ проти повстанців перейшли загони регулярних військ та міліції. 10 лютого 1921 року повстання було придушене, а його ватажки вбиті. Загинуло понад 300 селян, більшовики повністю спалили с. Оленівка Могилівського повіту, на інші села була накладена контрибуція хлібом і худобою.

4 лютого 1918 року війська УНР розгромили більшовицький заколот у Києві.

У грудні 1917 року розпочалася українсько-більшовицька війна. Одним з центрів боротьби стала столиця Української Народної Республіки, м. Київ. На початку січня 1918 року українському командуванню вдалося роззброїти заколотників, які планували підняти повстання проти української влади. Проте одразу після цього на заводі «Арсенал» на Печерську більшовики почали збиратися загони «червоної гвардії». 29 січня розпочався бунт робітників заводу «Арсенал», до яких приєдналися робітники деяких інших заводів Києва. Заколотники планували скинути владу Української Центральної ради та проголосити «радянську владу».

1 лютого до Києва прибули Гайдамацький кіш Слобідської України під командуванням Симона Петлюри та Гордієнківський полк Всеволода Петріва. 4 лютого 1918 року більшовицьке повстання було повністю придушене, завод «Арсенал» взятий штурмом. Бої заколотників проти українських військ призвели до численних жертв та руйнувань у центрі Києва. Бунт робітників «Арсеналу» призвів до затримки українських військ, що полегшило просування до столиці більшовицьких загонів М. Муравйова.

6–10 лютого 2023 року Збройні Сили України розбили під Вугледаром російських морпіхів.

Росіяни безуспішно намагалися взяти Вугледар ще з початку широкомасштабного вторгнення в Україну. На початку 2023 року Вугледар знову став осередком запеклих боїв. Російські війська змогли дійти до дороги, що з’єднує с. Павлівка і м. Мар’їнка і відокремлює Вугледар від передмістя. Проте підрозділи Збройних Сил України не допустили входження росіян до самого міста. Тоді колони ворожої техніки розпочали рух в обхід Вугледару зі сходу.

Українські захисники за допомогою сучасних засобів аеророзвідки змогли дізнатися про маневр окупантів. 6 лютого розпочалося знищення ворожої морської піхоти, що брала участь у спробі наступу. Ворожу техніку нищила артилерія і оператори ПТУР, частина машин окупанта підривалися на мінах, встановлених на узбіччях доріг. Успішному розгрому танків і БТР росіян сприяла щільність переміщення техніки у колонах. У результаті бойового зіткнення ворог втратив понад 30 одиниць бронетехніки. Цей бій під Вугледаром називають однією з найбільших одномоментних поразок російської армії в Україні. Бойові дії в районі Вугледару продовжилися 8–10 лютого 2023 р., в ході яких росія втратила більше 100 одиниць техніки, включно з 36 танками.

7 лютого 1943 року відбувся перший бій УПА з нацистськими окупантами.

Наприкінці 1942 року німецька влада почала репресії проти українських націоналістів, у першу чергу проти прихильників Степана Бандери. Від початку 1943 року боївки та сотні новоствореної Української Повстанської армії розпочали боротьбу з німецькими окупантами під гаслом «За самостійну Україну без німців».

Відкритий виступ проти сил Третього Райху стався в ніч з 7 на 8 лютого 1943 р. Загін УПА під командуванням Григорія Перегіняка (псевдонім «Коробка») розгромив німецьку комендатуру в м. Володимирець Рівненської області. Переможці захопили 20 карабінів і чимало амуніції.

Протягом весни 1943 року діяльність загонів УПА поширилися Західною Волинню та Поліссям. Повстанці здійснювали напади на німецькі гарнізони в селах і містах, визволяли бранців, зривали примусове вивезення до Німеччини українських робітників-остарбайтерів. Загалом упродовж 1943–1944 років УПА провела понад 2,5 тисяч збройних акцій проти німців.

30 років тому, 8 лютого 1994 року Україна приєдналася до програми НАТО «Партнерство заради миру».

Головною метою «Партнерства заради миру» є сприяння відкритості процесів національного планування і формування військових доктрин, військових статей бюджетів, забезпечення демократичного контролю над збройними силами, підтримання здатності й готовності брати участь у міжнародних миротворчих операціях. Програма спрямована на розвиток військового співробітництва з НАТО для формування в перспективі таких збройних сил, які будуть спроможні краще відповідати стандартам НАТО. Учасниками програми є понад 20 держав.

До початку широкомасштабного вторгнення росії Україна брала активну участь у всіх заходах, передбачених індивідуальною програмою партнерства. З 1998 р. працює спільна робоча група України та НАТО із проведення військової реформи. У 2008  р. Україна подала офіційну заяву щодо приєднання до Плану дій з членства в НАТО, а на початку жовтня 2022 р. Генеральний секретар Північноатлантичного альянсу отримав заявку на пришвидшений вступ України до НАТО. Альянс послідовно підтримує територіальну цілісність і незалежність України, а військова допомога країн НАТО наближає перемогу України у війні з російським загарбником.

9 лютого 1923 року відбулося повстання холодноярців у Лук’янівській в’язниці.

Після окупації України більшовиками у 1920 році тут розгортається повстанський рух. Найвідомішим з повстанських осередків була «Холодноярська республіка» в межах сучасних Черкаської та Кіровоградської областей. З метою обезголовити повстанський рух, чекісти поширили чутки про з’їзд отаманів у Звенигородці, який начебто повинен був стати початком антибільшовицького повстання. Коли 28 вересня 1922 року на з’їзд прибули холодноярські отамани, вони потрапили в пастку і були ув’язнені у Лук’янівській тюрмі.

2 лютого 1923 року усіх полонених повстанських отаманів – Дениса Гупала, Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Тимоша Компанійця, Василя Ткаченка та Олексія Добровольського – засудили до страти. Розуміючи, що втрачати їм нічого, в’язні вирішили дати останній бій більшовикам. 9 лютого вони підняли повстання, до якого долучилися інші ув’язнені учасники боротьби за незалежність України: старшини Армії УНР та Галицької армії. Повстанцям вдалося заволодіти 14 рушницями та відчинити камери. Проте вирватися на волю їм не вдалося. У бою з переважаючими силами ворога загинули усі 38 повстанців.

10 лютого 1886 року народився Гнат Стефанів, командувач Галицької армії, генерал-хорунжий Армії УНР.

Під час Листопадового зриву 1918 року Гнат Стефанів брав участь у встановленні української влади у Золочеві, де його загін роззброїв поліцію та швидко опанував містом. Надалі Гнат Стефанів був організатором і комендантом Золочівської округи Західно-Української Народної Республіки. 9 листопада 1918 року Гнат Стефанів очолив Начальну Команду Українських Військ у Львові. Під його командуванням українська армія зміцнювала оборонні позиції та здійснила кілька контратак на позиції поляків, але зрештою була змушена залишити Львів.

Сучасник писав: «Із трьох командантів Листопадових боїв найвидатніший був полковник Стефанів. Він був талановитий і енерґійний старшина. Під його проводом наше військо перебрало ініціятиву в боях. Його невпинні наступи захитали самовпевненість ворога».

Наприкінці 1918 року полковник Стефанів перейшов на службу до Армії Української Народної Республіки. Після ліквідації регулярного фронту взяв участь у Першому Зимовому поході Армії УНР, очоливши 3-й кінний полк, що відзначився в боях під Липовцем, Уманню, Вознесенська, Тульчина. Гнат Стефанів був нагороджений Залізним хрестом. Після завершення збройної боротьби очолював консульство ЗУНР в Ужгороді. Залишив спогади «За Львів».

12 лютого 2015 року підписано Комплекс заходів щодо виконання Мінських угод з метою деескалації збройного конфлікту на Сході України.

У середині січня 2015 року росія відновила наступальні дії на Сході України. Об’єктом інтенсивних атак зс рф і незаконних збройних формувань колаборантів став Донецький аеропорт, який українські захисники були змушені залишити після героїчної оборони. тривали бойові дії також у районі Дебальцевського плацдарму.

11–12 лютого в Мінську відбулася третя зустріч лідерів України, Німеччини, Франції та росії у «нормандському форматі» та четверта зустріч тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Сході України. Після 16-годинних переговорів керівники «четвірки» прийняли декларацію на підтримку комплексу заходів з виконання мінських угод з 13 пунктів. Угода передбачала негайне припинення вогню з 15 лютого 2015 року, відведення важкого озброєння та моніторинг ситуації з боку ОБСЄ.

14 лютого 1875 року народився Теодор Рожанковський, командант Легіону УСС.

Теодор Рожанковський працював заступником судді та був депутатом Галицького сейму від Української Національної Демократичної Партії. Входив до складу «Українського соймового клубу». Та коли розпочалася війна проти росії, він очолив Легіон Українських січових стрільців – добровольче формування українців австро-угорської армії. Теодор Рожанковський увійшов до складу Української Бойової Управи. Він виступив проти рішення негайно перекинути непідготовлених і погано озброєних стрільців проти російських військ, за що був усунений від командування Легіоном. Надалі Теодор Рожанковський командував сотнею січових стрільців, виконував обов’язки командира Коша УСС, а потім став заступником командира Коша. Він здійснював підготовку поповнень для Легіону та займався культурно-просвітницькою роботою.

Під час боротьби Західно-Української Народної Республіки за незалежність Теодор Рожанковський очолював Станиславівську військову округу та був військовим аташе української місії в Празі. Пізніше працював адвокатом у Львові, а після Другої світової війни емігрував у США.

105 років тому, 16 лютого 1919 року розпочалася Вовчухівська офензива Галицької армії.

План розробленої в штабі головнокомандувача Галицької армії Михайла Омеляновича-Павленка наступальної операції (офензиви) передбачав блокування зайнятого поляками Львова та наступ на місто з заходу. Через витік інформації до ворога український наступ, що розпочався 16 лютого, розвивався важко.

Тим не менш, 18 лютого 1919 року частини Галицької армії вийшли до залізниці Львів–Перемишль, перервали залізничний і телефонний зв’язок між цими містами. Українські частини вдало наступали в напрямку Судової Вишні й навіть увірвалися до Рави-Руської. Польське командування винуло на посилення своїх військ дві сильні групи. 19 лютого розпочався польський контрнаступ, який українці, однак, витримали. Врешті українські війська припинили спроби оволодіти Львовом на вимогу країн Антанти. Розпочалися переговори про перемир’я.

18 лютого 2015 року відбулося виведення сил АТО з Дебальцевого.

Бої між Збройними Силами України і проросійськими бойовиками в районі м. Дебальцеве тривали з липня 2014 року, і завершилися визволенням міста Збройними Силами України. У січні 2015 р., після зриву росією Мінських домовленостей, бойові дії в районі Дебальцевського плацдарму спалахнули з новою силою.

Після запеклих боїв частина українських сил станом на 10–11 лютого опинилася в оточенні. У результаті Мінських домовленостей 11–12 лютого обидві сторони повинні були припинити вогонь і відвести важке озброєння з лінії зіткнення, а підрозділи Збройних Сил України коридором вийти з м. Дебальцеве. До 18 лютого 2015 року українські захисники з боями вийшли з м. Дебальцеве у район м. Артемівськ (тепер – Бахмут). Загалом у протистоянні з ворогом за Дебальцевський плацдарм віддали своє життя 110 українських військовослужбовців, ще 270 було поранено. Цим завершилася активна фаза АТО.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Державний Герб України.

Верховна Рада України затвердила Малий герб України, визначаючи його головним елементом великого Державного Герба України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті. Зображення Тризуба засноване на знаку київського князя Володимира Великого. Тризуб був головним елементом державного герба Української Народної Республіки, елементом герба Української Держави, Карпатської України і широко використовувався поколіннями борців за незалежність України упродовж ХХ століття. Його розміщували на прапорах, печатках, грошах, марках, військових одностроях.

Тризуб закріплений Конституцією України 28 червня 1996 року в якості Малого герба України.

20 лютого – День Героїв Небесної Сотні.

День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України. Цього дня у 2014 році внаслідок спроби розгону мирного протесту проти проросійського курсу української верхівки в Києві загинуло 48 осіб. Разом з іншими 59 загиблими упродовж зими 2013 – весни 2014 років учасниками революції Гідності, вони вважаються Героями Небесної Сотні. До Героїв Небесної Сотні належать люди різних національностей, віросповідання, освіти, віку. Завдяки їхньому героїзму і жертовності в Україні перемогла Революція Гідності, був повалений режим Януковича, був відновлений курс на євроінтеграцію, активізувалося громадянське суспільство і демократичні процеси в Україні.

10 років тому, 20 лютого 2014 року рф розпочала окупацію Криму.

Внаслідок перемоги Революції Гідності росія втратила важелі впливу на Україну і вирішила розпочати збройну агресію проти нашої держави. Крим став першим її об’єктом. 20 лютого 2014 року розпочалася російська спецоперація з захоплення влади на українському півострові. 23 лютого тут за участі російських спецагентів розпочалися проросійські політичні мітинги, а 27 лютого озброєні російські диверсанти захопили приміщення парламенту і уряду Кримської автономії. Через два дні рада федерації дала військам рф дозвіл на збройну агресію проти України. Кримське угруповання Збройних Сил України стало об’єктом нападів солдатів з розміщених на півострові російських військових баз. У відповідь на ці дії Рада національної безпеки та оборони України прийняла рішення привести Збройних Сил України в повну боєготовність. Так розпочалася російська агресія, що невдовзі поширилася на Донбас та включала в себе не лише військові засоби – війна стала «гібридною».

105 років тому, 23 лютого 1919 року народився Петро Федун, головний ідеолог збройного підпілля ОУН і УПА.

Петро Федун народився на Львівщині. Після радянської окупації Західної України у 1939 році він був мобілізований до Червоної армії та за два роки потрапив у полон до німців. Зумівши звільнитися, Петро Федун включився у політичну діяльність у лавах Організації Українських Націоналістів. Він був крайовим провідником Юнацтва ОУН на Західноукраїнських землях та очолив Школу кадрів юнацтва ОУН в Карпатах. Коли на теренах Галичини була сформована Українська Повстанська армія – Захід, Петро Федун (псевдонім «Полтава») був призначений начальником політвиховного відділу крайового військового штабу. Згодом він очолив подібний відділ у Головному військовому штабі УПА.

Петро Федун вважався одним з провідних творців нової тактики підпілля, до якої упівці вдалися після завершення бойових дій Другої світової війни. «Полтава» був редактором усіх видань УПА, а також сам написав чимало статей і брошур. Його праці справили великий вплив на формування ідейної спрямованості повстанського руху. За свою діяльність Петро Федун був нагороджений Золотим Хрестом бойової заслуги. Загинув він у бою з військами МҐБ у 1951 році.

Два роки тому, 24 лютого 2022 року розпочалося широкомасштабне вторгнення військ рф в Україну.

24 лютого 2022 року розпочалася героїчна оборона України від російського широкомасштабного вторгнення. зс рф планували оволодіти столицею України – м. Київ наступом угруповань з території  білорусі та росії за підтримки ракетно-авіаційних ударів по українським військам. Важлива роль у наступальній операції противника відводилася повітряним десантам, один з яких був висаджений у Гостомелі.

Різні за віком, статтю і родами занять громадяни України стали на захист своєї держави. Чисельність Збройних Сил України збільшилася завдяки масовому напливу добровольців до 700 тисяч осіб. Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили, окремі роди сил і військ Збройних Сил України взяли дієву участь у збройному захисті Батьківщини від російського агресора. Сили оборони України зуміли зупинити війська противника та вже наприкінці березня 2022 року розпочати визволення території України. Збройні Сили України стримують окупанта і ведуть контрнаступальні дії уже протягом двох років.

26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Ця пам’ятна дата встановлена в 2020 році Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. Цього дня 10 років тому в Сімферополі відбувся масовий мітинг на підтримку територіальної цілісності України. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу до будівлі Верховної Ради Криму прийшли кримські татари, українці та представники інших національностей. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників.

Проукраїнськи налаштовані мешканці Криму бойкотували організований окупантами під дулами автоматів псевдореферендум про статус Криму. Невдовзі після окупації російські спецслужби розпочали репресії проти кримськотатарських та українських активістів. Протягом 10 років громадяни України в Криму живуть під російською окупацією. Широкомасштабна російська агресія актуалізувала питання визволення Криму та Севастополя.

135 років тому, 28 лютого 1889 року народився Павло Шандрук, генерал-полковник Армії УНР.

Вступивши на початку 1918 року до лав Армії Української Народної Республіки, Павло Шандрук командував бронеавтомобілем та бронепотягом, був командиром батареї та дивізіону, очолював стрілецький курінь та полк. З березня 1920 року до кінця війни за незалежність України Павло Шандрук командував бригадою у складі 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, що брала дієву участь у боротьбі проти більшовицької окупації України.

У міжвоєнний період Павло Шандрук поступив на контрактну службу до польської армії. Коли на Польщу напала нацистська Німеччина, Павло Шандрук командував бригадою Війська Польського на взяв участь в обороні Польщі від німців. За це він був нагороджений польським орденом Virtuti Militari. Наприкінці Другої світової війни Павло Шандрук очолив Українську Національну армію, потрапив у американський полон та зрештою перебрався до США. Павло Шандрук написав ряд праць з військової історії та залишив по собі спогади.